Оцінювання професійної діяльності педагога

Оцінювання професійної діяльності педагога

Автор: Ірина Вовчук

Нещодавно мою увагу привернула публікація про методичні рекомендації Інституту педагогіки НАПН України «Методика оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників» (2026, 212 с.).

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

Зацікавилася, знайшла видання у відкритому доступі й почала знайомитися з його змістом. У процесі роботи звернула увагу ще на один практичний посібник того самого авторського колективу — «Методи, засоби і процедури оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників» (2026, 311 с.).

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750357/

Обидва видання досить об’ємні, а питання, яких вони стосуються, знайомі кожному вчителю: як оцінити власну професійну діяльність, побачити свої сильні сторони, визначити труднощі та зрозуміти, у якому напрямі розвиватися далі.

Мені захотілося подивитися на ці матеріали саме очима вчителя початкових класів. Не переказувати сотні сторінок наукового тексту, а відібрати те, що може стати в пригоді у щоденній педагогічній практиці.

Тож розберімося, які конкретні інструменти пропонують науковці, де їх знайти та як використати з користю для власного професійного розвитку.

1. Хочете самостійно оцінити власну професійну майстерність?

Відкрийте методичні рекомендації «Методика оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінки 155–163.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

Там розміщено анкету самооцінювання вчителя початкових класів із 60 тверджень. До кожного запропоновано п’ять варіантів відповіді — від «постійно» до «ніколи».

Це можливість подивитися на власну роботу трохи збоку: які професійні дії вже стали звичними, що вдається найкраще, а над чим варто попрацювати.

Але є важливий нормативний нюанс.

На сторінці 155 зазначено, що анкету затверджено наказом Державної служби якості освіти України від 06.03.2023 № 01-10/50. У примітці до неї наведено професійний стандарт учителя, затверджений наказом Мінекономіки від 23.12.2020 № 2736.

Джерело — анкета у виданні, с. 155.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

Водночас наказом МОН від 29.08.2024 № 1225 затверджено новий професійний стандарт «Вчитель закладу загальної середньої освіти», який замінив попередній. Для потреб сертифікації він застосовується з 1 червня 2025 року.

Наказ МОН № 1225:

https://mon.gov.ua/.../pro-zatverdzhennia-profesiinoho...

Тому анкету з посібника можна використовувати для особистої професійної рефлексії, але не слід автоматично вважати її чинною офіційною формою сертифікації у 2026 році. Для цього необхідно перевіряти актуальні документи ДСЯО.

А якщо хочете розібратися, чим особисте самооцінювання відрізняється від внутрішніх процедур оцінювання роботи педагогів у школі, рекомендую мій попередній допис:

«Внутрішня система якості освіти: що має знати вчитель початкових класів»

https://www.facebook.com/share/p/1KASXNxVcq/?mibextid=wwXIfr

2. Хочете проаналізувати власний урок?

Зверніться до практичного посібника «Методи, засоби і процедури оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінки 273–283.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750357/

У додатку А наведено форму спостереження за навчальним заняттям. Вона охоплює різні аспекти педагогічної діяльності: формування ключових компетентностей, організацію роботи учнів, оцінювання, використання освітніх ресурсів.

На сторінці 283 починається окремий блок «Самоаналіз уроку».

Що тут корисного?

Можна подивитися на проведений урок не лише з позиції «встигла чи не встигла виконати заплановане».

Чи була зрозумілою мета заняття? Чи відповідали завдання очікуваним результатам? Наскільки активно працювали діти? Що вдалося? Що наступного разу варто організувати інакше?

При цьому форма спостереження, представлена в посібнику, є прикладом практичного інструмента. Вона не встановлює єдиного обов’язкового державного бланка для всіх учителів і закладів освіти.

Окремо зверну увагу на те, що самоаналіз уроку не потрібно автоматично пов’язувати з атестацією.

Самостійно проаналізувати власний урок для професійного розвитку — одне. Проводити відкритий урок або брати участь у вивченні практичного досвіду в межах атестації — інше.

Про те, коли атестаційна комісія може вивчати практичний досвід учителя, чи обов’язкові відкриті уроки та яку процедуру потрібно дотримуватися, я вже розповідала:

«Відкриті уроки і вивчення практичного досвіду під час атестації»

https://www.facebook.com/share/p/1GyLSacAU5/?mibextid=wwXIfr

3. Працюєте з учнями з особливими освітніми потребами й хочете проаналізувати власну педагогічну роботу?

Відкрийте практичний посібник «Методи, засоби і процедури оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінка 280.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750357/

Там є окремий блок «Організація роботи з учнями з особливими освітніми потребами (за потреби)».

На що пропонують звернути увагу автори?

Чи планує вчитель навчальну діяльність з урахуванням індивідуальних потреб учнів?

Чи здійснює адаптацію або модифікацію навчального матеріалу?

Чи використовує спеціально дібрані завдання?

Чи забезпечує участь учнів з ООП у спільній діяльності класу?

Чи враховує індивідуальний темп роботи?

Чи співпрацює з асистентом учителя?

А тепер зверну увагу на обставину, яку вважаю принциповою.

Оцінюючи професійну діяльність педагога, потрібно розмежовувати те, що залежить від його компетентності, і те, що має організаційно забезпечити заклад освіти.

Наприклад, якщо дитині визначено певну підтримку, але відповідного фахівця фактично немає, це не може автоматично свідчити про недостатню професійну компетентність учителя.

Потрібно з’ясувати, хто відповідає за надання підтримки, що передбачено документами, які умови створено і що реально відбувається під час освітнього процесу.

Так само не варто змішувати два різні процеси: спостереження за професійними діями вчителя та педагогічне спостереження за розвитком і навчальним поступом учня з ООП.

Для детального розбору рекомендую два мої попередні матеріали:

«Адаптація чи модифікація? Що можна змінювати і хто це визначає?»

https://www.facebook.com/share/p/19JoZUqmXS/?mibextid=wwXIfr

«Педагогічне спостереження за учнем з ООП»

https://www.facebook.com/share/p/1Ba3DMneWx/?mibextid=wwXIfr

У цих публікаціях розглянуто нормативні підстави, практичні ситуації та межі відповідальності учасників освітнього процесу.

4. Готуєтеся до атестації або хочете розібратися з документами?

Відкрийте методичні рекомендації «Методика оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінки 144–151.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

У додатках наведено зразки заяви про позачергову атестацію, протоколу засідання атестаційної комісії, атестаційного листа, апеляційної заяви та рекомендації щодо створення електронного портфоліо.

Ці матеріали можуть бути корисними для ознайомлення зі структурою документів або організацією власних професійних напрацювань.

Але тут є принципова різниця між прикладом і нормативною вимогою.

Якщо у виданні наведено рекомендації щодо електронного портфоліо, це не означає, що кожен педагог зобов’язаний створити портфоліо для атестації.

Те саме стосується презентацій, творчих звітів, спеціальних самоаналізів і методичних розробок.

Обов’язковість документів та порядок проведення атестації потрібно визначати за чинним Положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом МОН від 09.09.2022 № 805, зі змінами.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1649-22#Text

Щоб не повторювати весь нормативний аналіз, залишаю два свої дописи.

«Атестація без зайвої бюрократії: що вчитель зобов’язаний готувати, а що — ні»

https://www.facebook.com/share/p/1BEyvBEdac/?mibextid=wwXIfr

«Хто що вирішує під час атестації?»

https://www.facebook.com/share/p/1JS3dGRrtY/?mibextid=wwXIfr

У них окремо розглянуто обов’язкові та додаткові матеріали, повноваження директора, педагогічної ради й атестаційної комісії, а також межі локальних вимог закладу.

5. Хочете зрозуміти власні професійні труднощі та визначити напрям подальшого розвитку?

Зверніть увагу на методичні рекомендації «Методика оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінки 77–121.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

У цьому розділі розглядаються професійні труднощі педагогів, ставлення вчителів до оцінювання власної діяльності та питання використання інструментів самооцінювання.

Мені здається важливим сам підхід до проблеми.

Професійні труднощі вчителя не завжди пояснюються недостатньою компетентністю.

Іноді педагогу справді потрібно вдосконалити певні методики, опанувати нові інструменти, переглянути організацію уроку.

А іноді складність виникає через умови, у яких він працює: значні освітні втрати учнів, недостатні ресурси, організаційні обмеження або відсутність необхідної підтримки.

Тому під час самооцінювання корисно розділити два запитання:

Що я можу змінити й удосконалити у власній педагогічній практиці?

А для вирішення яких труднощів мені потрібна професійна підтримка або організаційне рішення закладу освіти?

Один із можливих способів отримати таку допомогу — супервізія.

Але супервізія не є атестацією, адміністративною перевіркою чи способом примусово оцінити вчителя. Вона має власну мету та нормативно визначену процедуру.

Про добровільність супервізії, її організацію, оплату, необхідні документи та можливість зарахування годин як підвищення кваліфікації я детально розповідала тут:

«Супервізія у 1–4 класах: що потрібно знати вчителю та заступнику директора»

https://www.facebook.com/share/p/1KUHcYkLJf/?mibextid=wwXIfr

6. Ви заступник директора, керівник закладу або берете участь у внутрішньому самооцінюванні школи?

Тоді рекомендую звернути увагу на методичні рекомендації «Методика оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників», сторінки 7–20.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

Тут розглядаються нормативно-правові засади та інструменти оцінювання педагогічної діяльності в системі внутрішнього забезпечення якості освіти.

Окремої уваги заслуговують сторінки 15–20, присвячені інструментам внутрішнього моніторингу.

А на сторінках 21–55 розглянуто підходи до оцінювання професійної діяльності керівника закладу освіти, зокрема міжнародний досвід і приклади анкетування батьків.

https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/750337/

Ці матеріали можуть бути корисними адміністрації для аналізу власних процедур, організації самооцінювання та визначення напрямів удосконалення роботи закладу.

Але й тут не варто перетворювати науково-методичний інструмент на обов’язковий документ лише тому, що його наведено в посібнику.

Законодавство передбачає функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

Закон України «Про освіту»:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

Закон України «Про повну загальну середню освіту»:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text

Водночас конкретні інструменти самооцінювання, спостереження за уроками, опитування й аналізу документації застосовуються з урахуванням нормативних вимог і затверджених процедур конкретного закладу.

Не кожна анкета, чекліст або таблиця, наведена в методичних рекомендаціях, автоматично стає обов’язковою для кожного педагога.

І ще один момент.

Внутрішня система якості освіти та атестація педагогічних працівників мають різне призначення і різні процедури.

Результати внутрішнього оцінювання можуть містити корисну інформацію про професійну діяльність учителя, але внутрішній рейтинг або кількість набраних балів самі по собі не замінюють атестаційного рішення.

Докладніше про це — у моїх попередніх публікаціях.

«Внутрішня система якості освіти: що має знати вчитель початкових класів»

https://www.facebook.com/share/p/1KASXNxVcq/?mibextid=wwXIfr

«Хто що вирішує під час атестації?»

https://www.facebook.com/share/p/1JS3dGRrtY/?mibextid=wwXIfr

І на завершення.

Обидва видання Інституту педагогіки НАПН України містять чимало матеріалів, які можуть бути корисними вчителям, керівникам закладів освіти та всім, хто займається професійним розвитком педагогів.

Але я б не радила сприймати їх як готовий комплект форм, який потрібно роздрукувати, роздати педагогам і з понеділка зробити обов’язковим.

Цінність цих матеріалів в іншому.

Вони дозволяють познайомитися з різними підходами до оцінювання професійної діяльності, знайти конкретні інструменти, зіставити їх із власною практикою і визначити, що справді допоможе працювати краще.

А іноді — просто подивитися на знайомі професійні труднощі під іншим кутом.

Головне, щоб самооцінювання допомагало вчителю розуміти власну роботу й планувати професійний розвиток, а не перетворювалося на ще одну таблицю, яку потрібно терміново заповнити й здати адміністрації.

УВАГА!

Цей матеріал не є офіційним роз’ясненням МОН України. Це мій практичний огляд науково-методичних видань Інституту педагогіки НАПН України з позиції вчителя та освітньої практики.

Описані методики, анкети й зразки документів не встановлюють самостійних обов’язків для педагогічних працівників і не замінюють чинних нормативно-правових актів.

Окремі інструменти, наведені у виданнях 2026 року, були розроблені раніше. Зокрема, анкета самооцінювання вчителя початкових класів на сторінках 155–163 першого видання містить посилання на професійний стандарт 2020 року, тоді як уже діє стандарт, затверджений наказом МОН від 29.08.2024 № 1225.

https://mon.gov.ua/.../pro-zatverdzhennia-profesiinoho...

Тому перед використанням конкретного інструмента важливо перевіряти його призначення, нормативну основу та відповідність чинним документам.

Моє завдання — допомогти колегам зорієнтуватися в першоджерелах, відокремити нормативну вимогу від рекомендації й знайти те, що справді може бути корисним у щоденній роботі.

Якщо маєте інше бачення або нормативне підтвердження — буду вдячна за конструктивне обговорення.

Вподобайки:

Коментарі

Залишити коментар

Коментар

Щонайменше 10 символів. Текст можна виділяти жирним і курсивом, додавати списки та смайлики. Будь ласка, без образ і лайки.