ПФУ відмовив освітянці з понад 33-річним стажем у виплаті десяти пенсій, бо її посад не було в урядовому переліку: рішення суду

Пенсійний фонд не зарахував жінці понад 33 роки роботи на посадах педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти до спеціального стажу, однак суд визнав відмову протиправною.

Запорізький окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом працівниці позашкільної освіти до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у зарахуванні періодів педагогічної роботи до спеціального стажу, необхідного для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Пенсійний фонд не врахував понад 33 роки роботи жінки на посадах педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти, посилаючись на відсутність цих посад у відповідному переліку Кабінету Міністрів України. Суд перевірив правомірність такої відмови та встановив, чи підлягають спірні періоди зарахуванню до спеціального стажу працівника освіти.

Обставини справи

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулася жінка, яка тривалий час працювала у сфері позашкільної освіти та після виходу на пенсію за віком претендувала на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Із 18 лютого 2026 року їй призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

30 березня 2026 року жінка особисто звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою № 3302 про перерахунок пенсії у зв’язку з поданням додаткових документів відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» зазначеного Закону.

Фактично звернення стосувалося врахування її педагогічного стажу для отримання передбаченої цією нормою грошової допомоги, яка виплачується у зв’язку з призначенням пенсії за віком окремим категоріям працівників освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Заяву розглянули за принципом екстериторіальності. Відповідальним за її опрацювання було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду пенсійної справи та додаткових документів це управління ухвалило рішення від 6 квітня 2026 року № 083850028850 про відмову в перерахунку пенсії.

Підставою для відмови стало неврахування періодів роботи жінки на трьох посадах у закладі позашкільної освіти.

Зокрема, Пенсійний фонд не зарахував до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, роботу з 25 грудня 1992 року до 2 вересня 2010 року та з 1 грудня 2011 року до 31 березня 2013 року на посаді педагога-організатора закладу позашкільної освіти.

Також не було враховано період із 3 вересня 2010 року до 30 листопада 2011 року, коли жінка працювала керівником філії закладу позашкільної освіти.

Крім того, Пенсійний фонд відмовив у зарахуванні роботи з 1 квітня 2013 року до 17 лютого 2026 року на посаді методиста закладу позашкільної освіти.

Свою позицію пенсійний орган обґрунтував тим, що зазначені посади не передбачені для позашкільних навчальних закладів Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.

Не погодившись із таким рішенням, жінка звернулася до адміністративного суду.

У позові вона просила визнати протиправною відмову Пенсійного фонду в зарахуванні відповідних періодів роботи та зобов’язати відповідача врахувати їх під час вирішення питання щодо виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Провадження у справі відкрили 13 серпня 2026 року. Суд розглянув спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у письмовому провадженні.

Позиція позивачки

Позивачка наполягала, що тривала робота в закладі позашкільної освіти дає їй право на зарахування відповідних періодів до спеціального стажу педагогічного працівника.

Вона зазначала, що після призначення пенсії за віком звернулася до Пенсійного фонду за виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Однак Пенсійний фонд відмовив у її наданні, оскільки посади педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти не були прямо зазначені у відповідному розділі Переліку № 909.

З таким підходом жінка не погодилася та просила суд захистити її право на врахування спірних періодів педагогічної роботи.

Позиція Пенсійного фонду

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечувало проти задоволення позову.

У відзиві відповідач послався на пункт 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

За цим Порядком до страхового стажу, який визначає право на отримання грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної і комунальної форми власності на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» та «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такі посади мають бути передбачені відповідними переліками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд наголошував, що постанова № 909 для позашкільних навчальних закладів передбачає, зокрема, посади директорів, їхніх заступників із навчально-виховної, навчальної та виховної роботи, завідувачів відділів, лабораторій і кабінетів, художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Водночас, за твердженням відповідача, посади педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти в цьому переліку для відповідного типу навчальних закладів не зазначені.

Саме тому, на думку Пенсійного фонду, періоди роботи жінки на цих посадах не підлягали зарахуванню до стажу, необхідного для виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач вважав своє рішення правомірним і просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позиція та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, Запорізький окружний адміністративний суд проаналізував положення законодавства про пенсійне забезпечення, умови виплати одноразової грошової допомоги працівникам освіти та нормативно-правові акти, які визначають статус педагогічних працівників і відповідних посад.

Суд насамперед звернувся до частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Також суд послався на статтю 46 Конституції України, яка гарантує право громадян на соціальний захист.

Крім того, суд дослідив положення статей 4, 5 та 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що визначають законодавчі засади пенсійного забезпечення, сферу дії цього Закону та право громадян на пенсійні виплати.

За яких умов працівники освіти мають право на виплату десяти пенсій

Суд зазначив, що пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає право визначених категорій працівників освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення на пенсію за вислугу років за наявності відповідного спеціального стажу.

Водночас пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює окрему гарантію для певних категорій працівників.

Відповідно до цієї норми особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е»–«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за дотримання визначених умов при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога.

Для отримання такої допомоги необхідно мати страховий стаж на відповідних посадах: для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років.

Ще однією умовою є те, що до призначення пенсії за віком особа не повинна була отримувати будь-яку іншу пенсію.

Розмір допомоги становить десять місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Ця виплата не підлягає оподаткуванню та здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на таку допомогу, та механізм її виплати затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку, до відповідного стажу зараховуються періоди роботи в державних і комунальних закладах та установах на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до законодавства.

Пункт 5 Порядку № 1191 визначає умови надання допомоги особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком і які відповідають установленим вимогам щодо характеру роботи, тривалості спеціального стажу та відсутності раніше призначеної пенсії.

Проаналізувавши ці положення, суд дійшов висновку, що право на одноразову виплату десяти місячних пенсій залежить від дотримання сукупності законодавчих умов, зокрема наявності необхідного спеціального страхового стажу на визначених посадах, роботи на відповідній посаді на момент досягнення пенсійного віку та первинного призначення пенсії.

Суд урахував правові висновки Верховного Суду

Під час розгляду справи суд послався на постанову Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.

У цьому рішенні Верховний Суд роз’яснив умови застосування пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Зокрема, особа повинна на день досягнення пенсійного віку працювати в державному або комунальному закладі на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Крім того, пенсія має призначатися їй уперше, а необхідний страховий стаж повинен бути набутий саме на відповідних посадах.

Верховний Суд також наголосив, що особи, які раніше отримували пенсію, але згодом припинили її отримувати, не відповідають умові первинного призначення пенсії для виплати такої грошової допомоги.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд виклав у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20.

У цьому рішенні підтверджено, що право на допомогу в розмірі десяти місячних пенсій пов’язане з наявністю спеціального страхового стажу, роботою на відповідній посаді на день досягнення пенсійного віку та відсутністю раніше отримуваної пенсії.

Такого самого правового підходу Верховний Суд дотримався в постанові від 5 березня 2025 року у справі № 580/2737/23.

Врахувавши зазначену судову практику, Запорізький окружний адміністративний суд перейшов до оцінки головного питання спору — можливості зарахування роботи позивачки на посадах педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти до спеціального стажу.

Чи зараховується робота педагога-організатора, керівника філії та методиста до спеціального стажу

Суд установив, що Пенсійний фонд відмовив позивачці саме через відсутність відповідних найменувань посад у переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 909, для позашкільних навчальних закладів.

При цьому суд дослідив не лише зазначений перелік, а й інші нормативно-правові акти, які визначають статус педагогічних працівників та регулюють діяльність закладів освіти.

Зокрема, суд звернув увагу, що Перелік № 909 містить низку педагогічних посад у загальноосвітніх навчальних закладах, серед яких передбачені педагоги-організатори, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інші педагогічні працівники.

Окремо суд проаналізував історію нормативного регулювання посад старшого вожатого, старшого піонервожатого та педагога-організатора.

Суд зазначив, що приміткою 3 до Переліку № 909 передбачено зарахування до стажу для призначення пенсії за вислугу років роботи за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, якщо така робота давала право на відповідну пенсію згідно з раніше чинним законодавством, зокрема на посаді старшого піонервожатого.

Водночас відповідно до постанови колегії Міністерства праці УРСР від 29 березня 1991 року № 25 у загальноосвітніх навчальних закладах із 1 квітня 1991 року замість посади старшого піонервожатого було запроваджено посаду педагога-організатора.

Суд також послався на Методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України від 19 червня 2001 року № 1/9-234 щодо формування штатів загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

У цих рекомендаціях посаду педагога-організатора ототожнено з посадою старшого вожатого.

Крім того, суд урахував лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 6 жовтня 2011 року № 10/2-724, у якому зазначено про ідентичність посадових обов’язків педагогів-організаторів і старших вожатих та можливість зарахування відповідних періодів роботи до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Окреме значення суд надав Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963.

Суд застосував положення цього Переліку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 143.

Зазначений нормативний акт відносить до педагогічних працівників, зокрема, вчителів і викладачів різних спеціальностей, вихователів, методистів, педагогів-організаторів, практичних психологів, соціальних педагогів, керівників гуртків та інших визначених ним фахівців.

Таким чином, посади методиста та педагога-організатора прямо передбачені загальним переліком педагогічних посад, що було враховано судом під час правової оцінки спірних правовідносин.

Значення законодавства про освіту та позашкільну освіту

Суд також проаналізував положення Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII.

Відповідно до статті 28 цього Закону система освіти охоплює навчальні заклади, наукові, науково-методичні та методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні й місцеві органи управління освітою та самоврядування у сфері освіти.

Стаття 29 зазначеного Закону відносить позашкільну освіту до структури освіти.

Крім того, суд звернувся до Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III.

Зокрема, частина п’ята статті 12 цього Закону передбачає, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд також послався на постанову Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433, якою затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів. Відповідно до зазначеного переліку до них, зокрема, належать мистецькі школи — музичні, художні, хореографічні, хорові, школи мистецтв та інші.

Окремо суд урахував частину четверту статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту», відповідно до якої педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

З урахуванням цих законодавчих положень суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки на посадах педагога-організатора, керівника філії та методиста закладу позашкільної освіти підлягають зарахуванню до її спеціального стажу.

Суд прямо зазначив, що посилання Пенсійного фонду на норми Переліку № 909 без урахування положень Закону України «Про освіту» становить безпідставне звуження прав позивачки, гарантованих на рівні закону.

Відповідно, суд визнав необґрунтованою позицію пенсійного органу, за якою сам факт відсутності конкретних назв посад у розділі Переліку № 909 щодо позашкільних навчальних закладів виключав можливість зарахування відповідних періодів педагогічної роботи до спеціального стажу.

Висновок суду щодо відмови Пенсійного фонду

Оцінивши встановлені обставини та наведені норми законодавства, Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що до спеціального стажу позивачки необхідно зарахувати періоди роботи з 25 грудня 1992 року до 2 вересня 2010 року та з 1 грудня 2011 року до 31 березня 2013 року на посаді педагога-організатора закладу позашкільної освіти.

Також суд визнав такими, що підлягають зарахуванню, період роботи з 3 вересня 2010 року до 30 листопада 2011 року на посаді керівника філії та період із 1 квітня 2013 року до 17 лютого 2026 року на посаді методиста закладу позашкільної освіти.

Суд зазначив, що відповідні періоди мають враховуватися як спеціальний стаж роботи працівника освіти.

У зв’язку з цим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 6 квітня 2026 року № 083850028850 суд визнав протиправним.

При цьому суд послався на статтю 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок доведення правомірності відповідних рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини суд дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав позивачки.

Рішення суду

За результатами розгляду справи № 280/6040/26 Запорізький окружний адміністративний суд задовольнив позов працівниці позашкільної освіти до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Суд визнав протиправним і скасував рішення пенсійного органу від 6 квітня 2026 року № 083850028850.

Крім того, суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди роботи позивачки з 25 грудня 1992 року до 2 вересня 2010 року, з 3 вересня 2010 року до 30 листопада 2011 року, з 1 грудня 2011 року до 31 березня 2013 року та з 1 квітня 2013 року до 17 лютого 2026 року до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також суд зобов’язав Пенсійний фонд нарахувати та виплатити жінці одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Підставою для цієї виплати визначено пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Окрім цього, на користь позивачки стягнуто 1331,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення, оскільки справу розглянуто в порядку письмового провадження.