Що робити, щоб учитель не був «без вини винуватим»

Як правило, я рідко це роблю, але сьогодні прочитав силу-силенну коментарів до свого попереднього допису «Без вини винуваті» й вирішив відповісти на ті, в яких прямо або завуальовано звучить запитання: «Діагноз поставлений точний. А що конкретно робити?»
Я, колеги, давно не вірю, що вчителю допоможуть освітній омбудсмен, профспілки чи ще хтось. Не закликаю виходити на площі міст і сіл, влаштовувати акції непокори. Країна у війні. І цим багато сказано.
Але водночас абсолютно переконаний: косметичний ремонт у ситуації з відношенням до вчителя не спрацює. Нові «методичні рекомендації», круглі чи інші столи, форуми, вебінари, колективні звернення - теж.
Потрібна жорстка зміна правил гри. Бо сьогодні від учителя вимагають забезпечити порядок і безпеку, але залишають його без дієвих засобів впливу та підтримки. Зате з готовністю запитати, чому не впорався.
На сьогодні бачу головний шлях до зміни ситуації - робота з народними депутатами, яких ви обирали. Саме вони можуть ініціювати й ухвалити зміни до законодавства, без яких, на мою думку, порядок у закладах загальної середньої освіти не з’явиться, а вчителі й далі залишатимуться крайніми.
А для цього потрібно зробити, на мою думку, щонайменше п’ять кроків.
Крок перший. Встановлення на законодавчому рівні чіткої та дієвої системи відповідальності учнів за поведінку. Як – у Німеччині чи Англії.
У цих країнах, як і в багатьох інших, школа має законні засоби реагування на небезпечну поведінку та систематичний зрив навчання. Там діє просте правило: порушуєш порядок, зриваєш урок, б’єш чи принижуєш інших – отримуєш миттєві наслідки. Без сюсю-мусю і «оні жє дєті».
Так, у шкільному законодавстві федеральних земель Німеччини (Schulgesetz) чітко прописані заходи впливу (Ordnungsmaßnahmen): від офіційної догани із записом у справу та переведення в паралельний клас - до тимчасового відсторонення від занять і відрахування зі школи.
У Великій Британії директори також мають право тимчасово (suspension) відсторонювати учнів від занять, або на остаточне виключення з школи (permanent exclusion) за серйоні порушення дисципліни чи агресію. Право одного порушника там не знищує право десятків інших дітей на нормальне навчання й безпеку.
Нам потрібна така сама чітка відповідальність, визначена законом. А не бесіда з психологом чи виклик до кабінету директора. Учень повинен знати: вимоги школи доведеться виконувати. А якщо ні – будуть наслідки.
Крок другий. Справжня, а не паперова відповідальність батьків за виховання та поведінку їхніх дітей. У школі й поза нею.
Пора припинити гру в одні ворота, де за виховання й поведінку дитини відповідає лише школа. Якщо учень калічить однокласника, тероризує клас, псує майно або влаштовує цькування в соцмережах після уроків - відповідати за це повинні батьки. Фінансово й адміністративно.
У Франції та Німеччині за систематичні порушення шкільних правил, прогули або шкоду, завдану дитиною, батьки несуть пряму матеріальну й адміністративну відповідальність - аж до відчутних штрафів і втручання служб у справах молоді (Jugendamt). А у Великій Британії закон прямо дозволяє школі накладати санкції за поведінку учнів навіть поза її територією та після уроків, якщо це загрожує іншим або підриває порядок у закладі. Без відчутних наслідків для родини жодні виховні години чи виклики батьків до школи - не запрацюють.
Крок третій. Реальний законодавчий захист професійної гідності вчителя - як у Польщі та Франції. Аж до прийняття окремого закону «Про захист і підтримку учителя»
У нас учителя перетворили на безправного «надавача послуг», якого можна принижувати, знімати на телефон, оббріхувати в соцмережах і засипати безпідставними скаргами. А система при цьому радить йому «усміхнутися й знайти підхід».
Це потрібно зламати на рівні закону. У Польщі вчитель під час виконання службових обов’язків має правовий захист, прирівняний до захисту державного посадовця (funkcjonariusz publiczny). Образа, погрози чи напад на педагога там - це не «конфлікт у школі» чи булінг, за який українські суди карають винуватців штрафами в розмірі 850 грн., а кримінальна або адміністративна справа, якою займається державна юстиція. У Франції діє норма про «функціональний захист» (protection fonctionnelle): якщо вчителя образили, оббрехали або атакували через його роботу, держава зобов’язана стати на його бік, забезпечити юридичний захист і компенсувати шкоду. Заклад освіти й держава мають захищати педагога, а не здавати його при першому ж скандалі заради спокою чиновників. У нас – чиновники вчителя здадуть першими заради свого ж спокою.
Вимагайте від обраних вами народних депутатів вилучення із чинного законодавства ганебне і принизливе тлумачення освітньої діяльності, як надання освітніх послуг. Вчитель – не обслуговуючий персонал. Освіта та навчання – не послуга.
Крок четвертий. Потрібно викинути із практики та нормативних актів - радянський мотлох. Я – про вчительське чергування в його нинішньому вигляді. Тримати сучасну школу і на цьому уламку минулого - це знущання з учителя . Потрібні чіткі норми в законодавчих актах: де починається і де закінчується відповідальність педагога, що він має право зробити в критичній ситуації і хто негайно приходить йому на допомогу.
Важливо на рівні законодавства розмежувати освітній процес та нагляд за перебуванням дітей у закладі освіти. Це є різні, і далеко не тотожні, види професійної діяльності. І якщо вчителя залучаєте до нагляду за перебуванням дітей поза навчальними заняттями – доплачуйте йому за додаткове навантаження та можливі ризики.
Крок п’ятий. Нам потрібний перегляд чи упорядкування конституційної норми про загальну обов’язкову середню освіту.
Навіщо тримати в класі тих, кому вона не потрібна, хто прийшов просто «просиджувати штани» і ламати життя іншим? Не хочеш учитися й поважати правила - шукай іншу дорогу в житті. Школа не повинна бути камерою схову для тих, хто не цінує ані чужого часу, ані власного майбутнього. Між іншим, в Конституції відсутня норма про те, загальна середня освіта обов’язково має бути здобута до 18 років…
Написав це і вже уявляю, якими будуть коментарі деяких читачів. Особливо тих, у кого профілі заблоковані, або на аватарках - котики і квіточки. Котрі напишуть: «Лікарчук хоче позбавити дітей права на освіту». Пишіть, що хочете. Я добре пам’ятаю українську народну приказку: «Коня можна привести на водопій. Примусити напитися води не можна». Моя пятидесятирічна освітня практика підтверджує вірність цих слів.
Замість епілогу.
Міносвіти, різноманітні офіси реформ, ГОшки й ТОВки безупинно тягнуть до нас зарубіжний досвід - за потреби і без неї. Але чомусь ніколи не тягнуть те, що забезпечує елементарний порядок у школі та чіткі «правила гри» для кожного учасника освітнього процесу. Бо порядок - річ жорстка й нефотогенічна, на ній не зробиш яскравої презентації. А тих мільярдів, які вже вклали у «реформи», вистачило б із головою, щоб роками вчителі в школах могли працювати спокійно і не бути винними без вини чи цапами-відбувайлами.
Тож не дивуйтеся, що у школах незабаром нікому буде працювати. А якщо знімуть бронювання з чоловіків-педагогів – то геть буде біда.





Коментарі