Ілюзія подолання освітніх втрат

І знову…
Держслужба якості освіти вирішила повчити учителів і керівників шкіл, як ті мають боротися з освітніми втратами учнів.
І написала для цього 80 сторінок методичних рекомендацій.
Здається, у наших освітніх чиновників вже виробився новий бюрократичний стандарт. Кожні чергові методичні рекомендації для вчителів — не менше ніж на 80 сторінок.
Плодючості чиновників можна лише позаздрити.
У цьому черговому їхньому витворі - потужна кількість цифр, модних дефініцій , моделей, проектів, моніторингів, планів, індикаторів, звітів.
Але немає жодного слова про головне - як зробити так, щоб у здобувача освіти зʼявилася мотивація надолужити власні освітні втрати.
Простими словами - щоб в учня виникло бажання їх подолати…
Якщо така мотивація буде - то всі ті моделі та інші цяцьки, які пропонують автори рекомендацій - будуть абсолютно не потрібні.
А якщо цієї мотивації немає - то всі ваші моделі, індикатори - тим більше до лампочки.
Тому не вірю, що поява цих 80 сторінок бодай трохи наблизить вирішення проблеми освітніх втрат.
Тож цей, начебто, потужний постріл - в нікуди.
Іще одна цікава деталь. На 80 сторінках не знайшлося місця для кількох рядків, щоб вказати прізвища авторів цих рекомендацій.
Мабуть , вони й самі не надто вірять у практичну цінність написаного? Бо якби вірили, навряд чи СОРОМИЛИСЯ б поставити під ним власні прізвища.
Але… чергову модель створено. Міжнародні партнери гроші за труди, очевидно, вже заплатили. А користь від тих трудів буде лише тим, хто перевірятиме заклади освіти. Тож гроші - на вітер. Здивований лише одним: невже грантодавці чи кредитори не бачать, що на вітер летять їхні гроші? От цього зрозуміти не можу ніяк,
Замість епілогу.
Освітні втрати залишаються. Індустрія видимості їхнього подолання продовжує працювати.





Коментарі