Шкільне харчування: вода на харчоблоці — чому важлива її безпечність?

Помити овочі. Зварити кашу. Приготувати напій. Вимити руки, посуд та інвентар. У кожному з цих процесів є спільний компонент — вода.

Продовжуємо інформаційну кампанію Держпродспоживслужби «Шкільне харчування: безпека щодня». Цього разу — про воду: де її використовують на харчоблоці, яким вимогам вона має відповідати та чому її безпечність безпосередньо впливає на безпечність готової їжі.

Вода — частина приготування їжі

Воду використовують у технологічних процесах, для приготування страв і напоїв, миття рук, посуду, інвентарю та обладнання.

Важливо: вода, яка використовується у виробництві готових страв та обігу харчових продуктів — у технологічному процесі або як інгредієнт — має відповідати вимогам до питної води.

А виробничі приміщення харчоблоку повинні бути забезпечені проточною гарячою та холодною питною водою у кількості, необхідній для роботи.

Навіть температура води для миття посуду має значення

Під час ручного миття столового посуду нормативні вимоги передбачають температуру води не нижче +40 °C на етапах миття та не нижче +65 °C під час ополіскування.

Тобто важливо не просто мати воду. Значення мають її безпечність, кількість, температура та правильне використання.

А скільки рідини потрібно дитині?

Добова потреба залежить від віку:

• 6–11 років — 1,5–2 л;
• 11–14 років — 1,7–2,3 л;
• 14–18 років — 2,3–3,2 л.

Це загальна добова потреба в рідині, а не кількість води, яку дитина повинна випити саме у школі.

При цьому питна вода має бути доступною дітям у закладі освіти під час вживання їжі та в інший час.

Вода потрібна і в укритті

Для перебування на об'єктах фонду захисних споруд цивільного захисту рекомендовано передбачати воду в герметично закритих бутлях або пляшках.

Для школярів на одну добу:

• 6–11 років — 1–1,5 л;
• 11–14 років — 1,5–2 л;
• 14–18 років — 1,5–2 л.

Ці показники не слід плутати із загальною добовою потребою в рідині — вони стосуються рекомендованого забезпечення водою під час перебування в захисній споруді.

Прозора вода — ще не означає безпечна

Питна вода має бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати належні органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

Тому лише за кольором, запахом чи смаком визначити її безпечність неможливо.

А якщо води немає?

Відсутність води на харчоблоці — це не просто побутова незручність. Без неї неможливо повноцінно виконувати технологічні та гігієнічні операції: готувати окремі страви, мити руки, посуд та інвентар.

Якщо необхідні гігієнічні умови забезпечити неможливо, постає питання і про можливість безпечного приготування та видачі їжі.

Тож формула проста: безпечні продукти → безпечна вода → чисті руки та інвентар → правильне приготування → безпечна страва.

Детальніше про вимоги до організації шкільного харчування — на вебпорталі Держпродспоживслужби.

У наступному матеріалі кампанії «Шкільне харчування: безпека щодня» поговоримо про температуру готових страв: чому важливо контролювати її не лише під час приготування, а й на всьому шляху від кухні до тарілки школяра.