Військово патріотичне виховання нові рекомендації МОН для школи

Як говорити з дітьми про захист України, військову службу та відповідальність? Як підготувати зустріч із ветераном, щоб вона була змістовною й безпечною? Як організувати волонтерську ініціативу без обов’язкових внесків і змагання між класами?

Листом від 29.10.2026 №1/23681-26 МОН надіслало методичні рекомендації щодо військово-патріотичного виховання в закладах освіти. Їх підготував Український інститут розвитку освіти, погодило Міністерство оборони України, а методична рада УІРО рекомендувала до використання.

Це розгорнутий документ на 80 сторінках, який охоплює планування, форми роботи, взаємодію з партнерами, психологічну безпеку та оцінювання результатів.

Розбираємо основні положення та їхнє практичне значення для школи. Короткі цитати подаємо зі сторінками, щоб ви могли знайти відповідні фрагменти в документі.

🔸 ЯКИЙ СТАТУС МАЮТЬ РЕКОМЕНДАЦІЇ?

Лист МОН надсилає методичні матеріали для використання в роботі. Запропоновані в них підходи, приклади та зразки потрібно застосовувати з урахуванням умов закладу й чинного законодавства.

У передмові прямо зазначено, що документ «не замінює освітні програми» — сторінка 7.

Тому,наприклад, рекомендований спосіб провести рефлексію можна адаптувати до класу. Натомість вимоги законодавства щодо безпеки, гідності дитини та захисту персональних даних мають виконуватися незалежно від обраного формату заходу.

🔸 ЯКОГО РЕЗУЛЬТАТУ МАЄ ДОСЯГАТИ ЦЯ РОБОТА?

Закон України №2834-IX пов’язує військово-патріотичне виховання з формуванням оборонної свідомості, готовності до національного спротиву, поваги до військової служби та мотивації набувати компетентностей у сфері безпеки й оборони.

Для педагога це означає потребу визначити зрозумілий результат конкретної діяльності:

що учні дізнаються;
що навчаться пояснювати або перевіряти;
яку навичку зможуть застосувати;
як досвід допоможе відповідально діяти в доступній для їхнього віку ситуації.

🔸 ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА: ЩО ВАРТО ПЕРЕВІРИТИ ДО ЗАХОДУ?

Рекомендації застерігають від шокового контенту, інсценізацій насильства, примусу до особистих розповідей і публічного порівняння дітей за «патріотичністю».

Особливої уваги потребують теми втрати, полону, поранення, окупації та особистого досвіду війни. Підготовку таких обговорень важливо узгоджувати з практичним психологом.

Правову основу закріплено й у Законі України «Про освіту». Статті 53–54 визначають права учнів на повагу до гідності та захист від насильства, а також обов’язки педагогів дбати про фізичне і психічне здоров’я здобувачів освіти та брати участь у забезпеченні безпечного середовища.

Перед заходом пропонуємо перевірити:

Чи зрозуміла дітям його мета?
Чи відповідають матеріали віку та досвіду класу?
Чи не вимагає завдання розкриття приватних сімейних обставин?
Чи знають діти, до кого звернутися, якщо стане складно?
Чи продумано завершення розмови та подальшу підтримку?

🔸 ЯКЩО ДИТИНІ СТАЛО СКЛАДНО ПІД ЧАС ОБГОВОРЕННЯ

У документі окреслено межі педагогічної підтримки:

«Педагог не повинен виконувати функції психотерапевта» — сторінка 56.

Рекомендовано помічати емоційне неблагополуччя, підтримувати дитину та залучати психологічну службу. Після чутливої розмови — завершити обговорення спокійно, дати можливість промовчати, уникати публічного обговорення особистих реакцій.

Для шкільної команди корисно заздалегідь узгодити, хто може підтримати дитину, куди вона може звернутися та як педагог передасть інформацію фахівцеві конфіденційно.

Таке узгодження особливо важливе, коли на захід запрошують кілька класів або зовнішніх гостей.

🔸 ДЛЯ РІЗНОГО ВІКУ — РІЗНИЙ ЗМІСТ І ГЛИБИНА

У рекомендаціях запропоновано вікову диференціацію.

1–4 класи: родина, Україна, державні символи, добрі справи, безпечна поведінка.

5–6 класи: командна взаємодія, взаємодопомога, громада, знайомство з волонтерством.

7–9 класи: медіаграмотність, історична пам’ять, дослідження, громадські ініціативи.

10–12 класи: громадянський вибір, домедична допомога, стійкість, профорієнтація.

Одна тема може бути доречною для різних класів, але потребуватиме різних запитань, матеріалів і способів роботи.

Важливо також продумати доступність участі: чи може дитина виконати завдання у своєму темпі, скористатися адаптованим матеріалом або представити результат іншим способом.

🔸 ВОЛОНТЕРСТВО: ДОБРОВІЛЬНІСТЬ МАЄ БУТИ ВІДЧУТНОЮ

У документі сформульовано прямо:

«Участь у волонтерських проєктах має бути добровільною» — сторінка 48.

Окремо застережено від фінансового тиску на дітей і батьків та порівняння внесків учнів або класів.

Добровільність закріплена також у Законі України «Про волонтерську діяльність».

Організовуючи шкільну ініціативу, варто пояснити:

яку потребу вона підтримує;
хто організовує роботу;
як можна долучитися;
як учасники дізнаються про результат.

🔸 ЗУСТРІЧ ІЗ ВІЙСЬКОВИМ АБО ВЕТЕРАНОМ: ЯК ПІДГОТУВАТИ?

Рекомендації передбачають попереднє погодження змісту й педагогічну модерацію. Запрошеного гостя не слід залишати з класом без такого супроводу.

Підготовку можна організувати як послідовну роботу.

Спочатку — визначити мету. Що саме учні мають краще зрозуміти: відповідальність, службу, взаємопідтримку, історію громади чи професійний шлях?

Далі — обговорити формат із гостем. Вік аудиторії, тривалість, теми, межі розповіді та спосіб відповідей на запитання.

Потім — підготувати учнів. Пояснити мету зустрічі та правила поважної комунікації.

Окремо — продумати супровід і безпеку. Хто модерує розмову, як діятимуть у разі тривоги, яка підтримка доступна дітям.

Після зустрічі — повернутися до її змісту. Дати можливість осмислити почуте без вимоги публічно демонструвати емоції.

Окрема правова вимога: якщо захід передбачає залучення особового складу, ресурсів або засобів сил безпеки і сил оборони, потрібно враховувати Порядок, затверджений постановою КМУ від 02.04.2024 №371.

Він регулює відповідну взаємодію, організаційні питання, безпеку та медичне забезпечення. Формат звичайної зустрічі з ветераном і захід із залученням військового підрозділу чи його ресурсів потребують розгляду з урахуванням конкретних обставин.

🔸 ЯК ДОБИРАТИ МАТЕРІАЛИ?

Перед використанням відео, презентації чи історії доцільно перевірити джерело, достовірність, вікову відповідність, психологічну безпечність, приватність і авторські права.

Емоційна сила відео сама собою не визначає його педагогічної цінності. Важливо розуміти, як саме учні працюватимуть із побаченим.

🔸 ПЛАНУВАННЯ ТА ДОКУМЕНТИ: ЩО ПРОПОНУЄТЬСЯ?

Заходи рекомендують інтегрувати в наявне виховне планування. У документі наведено можливий склад організаційних матеріалів: план, сценарій, визначення відповідальних, інструктажі та інші документи залежно від формату й ризиків заходу.

Цей перелік потрібно читати разом із поясненнями, коли відповідний документ потрібен, та вимогами законодавства.

Для команди закладу практично важливо зафіксувати:

мету й очікуваний результат;
учасників і формат;
відповідальних за конкретні завдання;
умови безпеки;
спосіб отримати зворотний зв’язок.

Організаційні рішення мають бути зрозумілими працівникам і відповідати їхнім повноваженням та посадовим обов’язкам. Загальне управління закладом і забезпечення безпечного середовища належать до повноважень керівника.

🔸 ЯК ОЦІНИТИ КОРИСТЬ І ЩО ПИСАТИ У ЗВІТІ?

У рекомендаціях запропоновано аналізувати змістовність, користь, безпечність і відгуки учасників.

Про підсумковий звіт зазначено, що його зміст має бути «аналітичним, а не лише описовим» — сторінка 68.

Для короткого обговорення після заходу можна запитати:

Що нового учні зрозуміли?
Що виявилося корисним?
Чи було їм безпечно й комфортно?
Які труднощі виникли?
Що команда змінить наступного разу?

🔸 ФОТОЗВІТ: ПРИВАТНІСТЬ ПОТРЕБУЄ ОКРЕМОГО РІШЕННЯ

Стаття 14 Закону України «Про захист персональних даних» установлює загальне правило поширення персональних даних за згодою; винятки визначає закон.

Тому перед публікацією важливо перевірити правову підставу, мету, зміст матеріалу та безпекові ризики.

Особливої уваги потребують відомості про втрату близьких, службу рідних, переміщення, стан здоров’я та інші приватні обставини.

Для висвітлення спільного проєкту можна показати створений плакат, добірку досліджених матеріалів або інший результат роботи. Доцільність публікації імен, облич та особистих історій дітей потрібно оцінювати окремо.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Аліна Коломійченко.