Діти під час війни: чому фотозвіти закладів освіти стали нормою, а безпека — питанням?

Поки ворог цілить по закладах освіти, ми викладаємо фото дітей у відкритий доступ. Навіщо????

Ваша дитина всміхається на фото з ранковника. А за годину це фото бачить увесь інтернет.

Асоціація «Нове дитинство України» запускає зріз думок, відгуків і коментарів. Бо питання вже наболіло: чому фотозвіти занять, заходів стали обов'язком, а не вибором? Чому вони у відкритих мережах, а не в закритих чатах? І хто вирішив, що так — нормально?

Бо це не для того, щоб поділитися роботою. Це про фото вашої дитини: обличчя, зріст, одяг, будівля за спиною, дата й час. І все це — у відкритому доступі. Не лише для бабусь і колег.

Як це влаштовано в Європі? Там давно не просто фото. У Нідерландах згода потрібна на кожну конкретну публікацію — не загальний бланк на рік. Відмовитись можна будь-коли, і без наслідків для дитини . У Польщі кажуть прямо: навіть промоція школи не переважує право дитини на приватність . В Італії садок оштрафували на 10 тисяч євро за фото малюків онлайн — навіть із згоди батьків . Бо гідність дитини не вирішують голосуванням.

А тепер — про нас. Про війну.

Публічні фотозвіти у відкритих мережах — це небезпека. Ворог цілить по закладах освіти. Упізнаваний паркан, вивіска, вікна — це орієнтир. Фото скупчення дітей у реальному часі — потенційна ціль. Освітній омбудсмен попереджає: під час воєнного стану ризик, що публікація фото завдасть шкоди дитині, тільки зростає .

І це питання не до когось одного. Воно до всіх нас.

Педагоги — ви маєте право не бути фотографами. Фіксуйте випадки примусу. Це не частина роботи.

Батьки — питайте. Де зберігаються фото? Хто має доступ? Чи можна без облич? Ви маєте право відмовитися — і це не повинно нічого змінити у ставленні до дитини.

Керівники — перегляньте політику закладу. Безпечне освітнє середовище — це ваш обов'язок!

Напишіть у коментарях:

— чи вимагали від вас робити публічні фотозвіти?

— чи знаєте ви, де зараз ці фото?

— чи впевнені, що вони не потрапили туди, куди не повинні?

Безпека дитини — це не формальність. Це закон. І це життя.