У понеділок учитель готовий перевернути гори. У п’ятницю головне, щоб ці гори не впали на нього.

У понеділок учитель готовий перевернути гори.

У п’ятницю головне, щоб ці гори не впали на нього.

Звісно, втомлюються всі, на те він і тижневий робочий ритм.

Але вчительська втома має свою специфіку, бо за день ти встигаєш побути  психологом, переговорником, дипломатом, а іноді й людиною, яка просто намагається не сказати вголос усе, що думає.

І що цікаво, за день наче й вагони не доводилося розвантажувати, а додому приходиш із таким відчуттям, ніби розвантажили тебе.

Причому до останньої краплі енергії.

Іноді здається, що до тебе зранку під’єднують десятки маленьких насосиків, які потихеньку викачують енергію.

Один урок, другий, третій…

А на кожному нова публіка, новий настрій, нові пригоди й обов’язково хтось, хто вирішив перевірити межі твоєї педагогічної витримки.

І ти ж не можеш просто вимкнути емоції.

Треба пояснювати, зацікавлювати, реагувати, підтримувати, ще й бажано залишатися адекватним дорослим.

А тепер до цього всього додалися тривоги, укриття, постійні зміни та періодичні «геніальні ідеї» згори.

Тому якщо в п’ятницю ви відчуваєте себе приблизно як на другій половині картинки, то, повірте, ви не одні.

Гарних нам вихідних!

Без термінових повідомлень, додаткових завдань, без олімпіад і конкурсів зате з близькими людьми й хоча б трішечки часу для себе.

…

думки без меж